Мінеральне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Мінеральне
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Донецький район
Громада Ясинуватська міська громада
Код КАТОТТГ UA14080110070037577
Облікова картка Мінеральне 
Основні дані
Населення 405
Поштовий індекс 86004, 86198
Телефонний код +380 6236
Географічні координати 48°06′05″ пн. ш. 37°49′53″ сх. д. / 48.10139° пн. ш. 37.83139° сх. д. / 48.10139; 37.83139Координати: 48°06′05″ пн. ш. 37°49′53″ сх. д. / 48.10139° пн. ш. 37.83139° сх. д. / 48.10139; 37.83139
Висота над рівнем моря 224 м
Водойма р. Кальміус


Відстань
Найближча залізнична станція: Донецьк-Північний
Селищна влада
Адреса 86080, Донецька обл., Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул. Центральна, 130
Голова селищної ради Добряк Сергій Вікторович
Карта
Мінеральне. Карта розташування: Україна
Мінеральне
Мінеральне
Мінеральне. Карта розташування: Донецька область
Мінеральне
Мінеральне
Мапа

Мінеральне у Вікісховищі

Мінера́льне — селище Ясинуватської міської громади Донецького району Донецькій області, Україна. Населення становить 405 осіб.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 5 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують на півночі з Ясинуватою, а на північному заході через E50 із територією Авдіївки Донецької області.

У селищі розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Витоки Кальміусу. На сході — Верхньокальміуське водосховище.

Історія

[ред. | ред. код]

Під час німецько-радянської війни на території населеного пункту в колишніх корівниках знаходився концтабір, де загинуло близько 7 тисяч військовополонених і які були згодом поховані у двох братських могилах[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 405 осіб, із них 54,81 % зазначили рідною українську мову, 44,69 % — російську, а 0,5 % — вірменську[2].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

На території селища позаду локомотивного депо є дві братські могили радянських військовополонених, які загинули під час німецько-радянської війни. На могилах у 1957 і 1960 роках встановлено пам'ятники.[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Міста і села України. Донеччина. 2008. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 травня 2015.
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог- справочник. — К.: Наук. думка, 1987—736 стр. — С. 155. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]